Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.
Ти не лякайся, що босиi нiженьки
Змочиш в холодну росу
Я тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках вiднесу.
Ти ж не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, мов жар.
Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить
Вiн на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.
Небо глибоке, засiяно зорями, -
Що то за божа краса
Перлами ясними по пiд тополями
Грає краплиста роса.
Нiч яка мiсячна, ясная, зоряна
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиноньку в гай.
