Поза лугом зелененьким
Брала вдова льон дрiбненький.
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала
Там Василь сiно косить,
Тонкий голос переносив,
Кинув косу додолоньку,
А сам пiшов додомоньку.
Дозволь, мати, вдову взяти,
Вдова вміє шанувати.
Не дозволю вдову взяти
Вдова вмiє чарувати,
Зчарувала мужа свого
Та й зчарує сина мого.
